Тарас Шевченко. "Думка (Вітре буйний, вітре буйний!)"

«Думка» («Вітре буйний, вітре буйний!») — вірш, думка Тараса Шевченка 1838 року.

Зачин вірша — звернення до вітру — посередника між розлученими закоханими — має паралелі в народних піснях («Повій, вітре буйнесенький, з глибокого яру...», «Ой повій, вітре, в тую сторононьку...») та в літературних пам’ятках (плач Ярославни в «Слові о полку Ігоревім»).

Читає: Петро Панчук